жрець

жрець
[жрец']
жеирц'а/, ор. жеирце/м, м. (на) жеирце/в'і//жеирц'у/, кл. же/рчеи, мн. жреиц'і/, жреиц'і/ў

Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.

Игры ⚽ Нужен реферат?

Смотреть что такое "жрець" в других словарях:

  • жрець — іменник чоловічого роду, істота …   Орфографічний словник української мови

  • жрець — жерця/, ч. 1) Особа, що здійснювала богослужіння, жертвоприношення в язичеських релігіях. 2) чого, перен., ірон. Той, хто присвячує себе служінню чому небудь …   Український тлумачний словник

  • жрець — (особа, яка відправляє релігійні обряди в поганських релігіях), друїд, шаман; маг, авґур (у Давньому Римі) …   Словник синонімів української мови

  • понтифік — жрець. Тут: папа римський …   Зведений словник застарілих та маловживаних слів

  • Таращук, Пётр Всеволодович — Таращук Петро Всеволодович …   Википедия

  • Libro de Veles — El Libro de Véles, publicado inicialmente en ucraniano bajo el título Велесова Книга Vélesova kníga (también conocido en los distintos idiomas eslavos como Veles kniga, Велесова книга, Velesova kniha, Velesova knjiga, Księga Welesa, Книга Велеса …   Wikipedia Español

  • утръгнути — Утъргнути утръгнути (1) 1. Урвать, вырвать (?): Скочи (Всеслав) отъ нихъ лютымъ звѣремъ въ плъночи изъ Бѣлаграда, обѣсися синѣ мьглѣ, утръже ваззни, с три кусы отвори врата Нову граду, разшибе славу Ярославу, скочи влъкомъ до Немиги съ Дудутокъ.… …   Словарь-справочник "Слово о полку Игореве"

  • блазнъ — БЛАЗН|Ъ1 (38), А с. 1.Ошибка, заблуждение: ˫Ако аште съгрѣшить кто и поскърбить. грѣхъ потрѣбилъ ѥсть. раздрѣши блазны. и отъкоудɤ се ˫авѣ. отъ проштени˫а г҃нѩ. Изб 1076, 88; любѩи брата своѥго въ свѣти живеть. и блазна нѣ(с) в нѥмь. СбТр… …   Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)

  • вапъ — ВАП|Ъ (25), А с. Краска: и како ре(ч). ц(с)рю скорѣѥ ст҃ць противоу приведе. чс҃тьнъ вамъ кр҃стъ и тѣми въѡбражаѥмъ и тъ. и кованиѥмь и вапы пишемы. ЖФСт XII, 110 об.; тъгда творѩахоу бы наричающе. и вапы пишюще. (διὰ... χρωμάτων) КЕ XII, 249б;… …   Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)

  • ветъхыи — (370) пр. 1.Старый, древний; сохранившийся от прежних времен; давно существующий: се же пакы оустави сии оц҃ь нашь стефанъ. да въ ветъсѣи цр҃кви по вьсѩ д҃ни слоужьба ст҃а˫а творитьсѩ за оу||мирающоую братию. ЖФП XII, 66б в; плѩсани˫а и трѣбища… …   Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)


Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»